Останній дзвоник у 9 класі — мить, що назавжди в серці…
Сьогодні в нашій гімназії лунали особливі слова, особливі дзвоники, і навіть повітря здавалося наповненим спогадами…
Бо прощались з рідною гімназією наші дев’ятикласники.
Бо прощались з рідною гімназією наші дев’ятикласники.
Вони пройшли дев’ятирічний шлях — від першого зошита до перших перемог, від перших страхів до великої впевненості.
Сьогодні вони розповідали, як це було, як гімназія стала домом, як вчилися дружити, підтримувати, мріяти, не здаватися.
Сьогодні вони розповідали, як це було, як гімназія стала домом, як вчилися дружити, підтримувати, мріяти, не здаватися.
І як символ початку й кінця — першокласники звернулися до них із щирими напутніми словами. Маленькі, але такі справжні — вони побажали дев’ятикласникам не боятися нового і завжди залишатись собою.
Наші випускники отримали привітання від директорки гімназії та заслужені грамоти, нагороди за участь у конкурсах, олімпіадах, творчих проєктах.Кожна нагорода — не просто папір, а історія про старання, волю й талант.
Особливим моментом стало створення “Дерева мрій” —кожен залишив на листочках, квіточках і голубах свою найзаповітнішу мрію.
Це дерево — як карта майбутнього, яке обов’язково збудеться,
бо написане щиро, від серця, з вірою.
А завершилося свято тим, що не залишило байдужим нікого —
ніжним, проникливим вальсом, у якому закружляли не лише учні, а й їхні спогади, думки, надії…
ніжним, проникливим вальсом, у якому закружляли не лише учні, а й їхні спогади, думки, надії…
Дорогі наші дев’ятикласники!Хай кожен ваш крок далі буде впевненим.
Хай знання, які ви отримали, стануть крилом.
А все, що було в цих стінах, — залишиться світлим теплом у вашому серці.
Ви — частинка великої гімназійної родини.
Дякуємо вам за ці 9 років. В добру путь!
Дякуємо вам за ці 9 років. В добру путь!
