Чотири роки, які розділили наше життя на «до» і «після» 
Чотири роки тому почалася війна, яка змінила все.
Але вона не змінила головного — нашої пам’яті.
Але вона не змінила головного — нашої пам’яті.
Чотири роки болю, втрат, боротьби й нескінченної вдячності.
Сьогодні біля меморіальних дошок нашим Героям — випускникам Криворізької гімназії №45 — було тихо. Тихо настільки, що чути було, як падають краплі дощу на холодний камінь. Як тремтить полум’я лампадок у руках здобувачів освіти. Як стискаються серця.
І в цій тиші було більше, ніж у тисячі слів.
Захисники та Захисниці — Герої наші. Дякуємо вам за кожен ранок, коли можемо відкрити двері гімназії.
За кожен урок.
За кожен дзвінок.
За можливість навчатися під мирним небом, навіть коли воно таке крихке.
За кожен урок.
За кожен дзвінок.
За можливість навчатися під мирним небом, навіть коли воно таке крихке.
Ваш подвиг — це не лише сторінка історії.
Це наше сьогодення. Це наша відповідальність перед вами — жити достойно, вчитися наполегливо, любити Україну щодня.
Це наше сьогодення. Це наша відповідальність перед вами — жити достойно, вчитися наполегливо, любити Україну щодня.
Ми пам’ятаємо кожне ім’я.
Ми схиляємо голови.
Ми продовжуємо навчати й навчатися — заради майбутнього, яке ви захистили ціною власного життя.
Ми схиляємо голови.
Ми продовжуємо навчати й навчатися — заради майбутнього, яке ви захистили ціною власного життя.
Вічна пам’ять Героям.
Вічна вдячність.
Слава Україні.
Вічна вдячність.
Слава Україні.
«Світло, яке ми бережемо»
У 3-А класі Криворізької гімназії №45 (вчитель— Черкаська Оксана Олегівна) відбувся виховний захід до 4-ї річниці повномасштабного вторгнення.
Діти писали листи. У цих листах — підтримка, мрії про мир, слова, які хочеться зберегти.
У класі панувала зосередженість. Хтось обережно тримав свічку в долонях. Хтось клав руку на серце. Хтось уважно добирав слова, щоб написати їх так, «щоб було правильно».
Малюнки, листи, хвилина мовчання — усе це про розуміння, яке приходить навіть у третьому класі: мир не дається просто так. Його бережуть.
Світло в дитячих долонях — це про надію.
І поки воно горить — ми вистоїмо.
І поки воно горить — ми вистоїмо.
Україна: 4 роки боротьби, 4 роки незламності
До 4-ї річниці повномасштабного вторгнення у 5-В класі (класний керівник — Тверденко О.В.), 7-Б класі (класний керівник — Завальнюк І.В.) та 9-А класі (класний керівник — Бондаренко І.В.) відбулися виховні години пам’яті та осмислення.
Ранок, що змінив усе. 24 лютого 2022 року — дата, яка назавжди залишиться в історії нашої держави. Саме з цієї події розпочалася розмова зі здобувачами освіти — про перші години війни, про страх і хаос, про силу єдності.
Під час уроку переглянули освітнє відео «Хроніка війни за свободу», яке допомогло відтворити події перших днів вторгнення та простежити шлях України крізь випробування до стійкості й міжнародної підтримки.
Учні ознайомилися з матеріалами презентації
«24 лютого 2026 — чотири роки незламності», у якій були представлені ключові етапи боротьби, приклади мужності українців, внесок військових і волонтерів, значення єдності суспільства.
«24 лютого 2026 — чотири роки незламності», у якій були представлені ключові етапи боротьби, приклади мужності українців, внесок військових і волонтерів, значення єдності суспільства.
У 5-В класі розмова була особливо щирою: діти ділилися власними спогадами, говорили про почуття, ставили запитання про те, як кожен може бути корисним країні вже сьогодні.
У 7-Б класі акцент зробили на понятті «стійкість» — що означає бути сильними не лише фізично, а й духовно, як підтримувати одне одного в складні часи.
У 9-А класі відбулася глибша аналітична дискусія: учні осмислювали події через призму історії, міжнародної політики, громадянської відповідальності.
Хвилина мовчання стала особливим моментом виховних заходів — моментом тиші, вдячності та пам’яті про тих, хто віддав життя за свободу України.
Чотири роки боротьби.
Чотири роки незламності.
І чотири роки віри в Перемогу.
Чотири роки незламності.
І чотири роки віри в Перемогу.
Пам’ятаємо. Боремося. Переможемо.
Нам потрібне мирне небо
Сьогодні учні 1-Б класу провели виховну годину «Нам потрібне мирне небо!», приурочену до четвертої річниці початку повномасштабної війни. 24.02.22 — день, який навіки залишиться в пам’яті і серцях українців. День, який поділив наше життя на «до» і «після». День, коли українці стали пліч-о-пліч на захист рідної землі.
Відтоді й до сьогодні ми дякуємо кожному, хто боронить Україну, і тим, кого вже немає поруч із нами. Ми не маємо права забувати. Поки пам’ятаємо – вони живі. Слава Україні!
